вівторок, 28 квітня 2015 р.

Концерт сонця, що сходить


Шоста година вечора. Біля Жовтневого палацу в Києві повільно збираються молоді люди з гітарами. До концерту одного з найкращих акустичних гітаристів світу залишилась година. Та шанувальники музики уже терпляче чекають біля входу, обмінюючись думками і очікуваннями на вечір. Такої концентрації гітаристів в одному місці, мабуть, давно не було. Чимало молоді почали приїжджати до столиці ще зранку. Гуляючи по місту, вишукуєш очима хлопців з гітарами і думаєш, чи йдуть вони на цей концерт, чи ні. В центрі чимало афіш, в метро також. Та чи знає пересічний мешканець міста про цього музиканта? Доволі сумнівно.  
На цей концерт зібралися справжні шанувальники акустичної гітари і віртуозної гри. Повільно починають пускати людей, охорона перевіряє всі речі - безпека понад усе. Хлопців з гітарами також пропускають, ба більше, навіть у зал. Хоча за усіма правилами-це заборонено. Та сьогодні такий вечір, що уже  й навіть не зважають на чергового власника цього популярного музичного інструменту. Зайнявши своє місце на балконі, терпляче чекаю. Нерви натягнуті як струни - цієї події чекали з нетерпінням, адже приїзд Tommy Emmanuel в Україну - це щось на грані фантастики.  І виявилося, що таки це таке можливо. І ось Він появляється на сцені під бурні аплодисменти. Неймовірна енергетика одразу наповнює зал. І Tommy починає грати. Усе внутрішнє єство радіє, як немовля. Бачу щасливі обличчя відвідувачів. Під час перших хвилин досі не можеш усвідомити, що це насправді не сон, а реальність. Ось  Tommy грає всім відомі та улюблені композиції. Це слухати-неймовірна, неземна насолода.  Зал вибухає оплесками під час пісень декілька разів. Схоже, що ніхто не в силі стримати своїх емоцій. А людей тут неймовірно багато. Всі, хто прийшов сюди-об’єднані любов’ю до музики, хоча і відвідувачі  різного віку, і статусу, і мови, і з різних міст. Та такої спільності людей, які з таким захопленням слухають віртуозну гітарну гру, ще не доводилося бачити. Як Tommy зумів так об’єднати людей? Його секрет-в щирості і неймовірно – незабутній майстерності володіння гітарою. Так вивчити цей інструмент, здається, простій людині неможливо. Голослівно скажу, що Він – бог акустичної гітари. І тут навіть сумнівів не виникає. Tommy творить з гітарою таке, що й уявити не можна було. Він за допомогою струн розповідає цілу історію. Кожна композиція-це окрема оповідь про ціле життя. Цікавим ж той факт-що заздалегідь Tommy не має плейлисту. Тобто, ніхто не знає, які саме композиції він буде грати. В цьому і родзинка та незабутність кожного концерту. Багато композицій більше ніде, окрім живого концерту не почути. Саме у Києві пролунав кавер на  пісню Johny Cash-Hurt. Це узагалі щось неочікувано – шикарне. Адже так виконати цю пісню, як це зробив Tommy – це не можна описати словами. Це треба відчути. Як і "I still can’t say goobye"- пронизує до кожної струни душі. Ти відчуєш усі емоції  -від захоплення, до буквального заціпеніння від щастя чути це вживу і до сліз від проникливості і неймовірної сили.  Це треба вживу бачити, слухати і неодмінно побувати .
Складається враження, що  цей музикант народився одразу з гітарою  руках. До речі, професійної музичної освіти він так і не отримав. Та майстерність гри неперевершена. А акторська гра! А спів. Ще його особливі «фішки», свого роду загравання з публікою. Він може змінити улюблені композиції до невпізнання, але так вони все одно звучатимуть краще. Це шоу, це цілий перфоменс - де всі ролі виконує одна людина-оркестр - Tommy. І виконує бездоганно. Його пальці ковзають по гітарному грифі так, як художник швидкими мазками творить свою картину. Такими яскравими фарбами і швидкими рухами Tommy творить справжнє мистецтво гітарної гри. Тут не бракує ані лірики, ані ро́ку. Моментами він так натягує гітарні струни, що здається, немов вони буквально вибухнуть у його руках і розірвуться на маленькі частинки. Та цього не стається і Tommy продовжує свою шалену гру. Це концерт, коли під час певних композицій люди готові зіскочити з місць і стрибати під ритм, а під час інших-завмерти від проникливої лірики. Він виконав програму-максимум і таки точно залишив частинку себе у Києві.
Про що ще можна сказати, коли під час бісу Tommy заграв композицію "What a wonderful world" і весь зал стояв і мовчки слухав. Усі завмерли і спостерігали лише за  його струнами. Найбільше вразили двоє хлопців, які стояли неподалік і підспівували. Такого захоплення  і емоційності на обличчі не побачиш просто так. Сила, яка об’єднала кілька сотень слухачів- Tommy Emmanuel і його гітара. Це концерт, про який згадувати будуть відвідувачі лише з приємними спогадами не один рік.  Словами цю музику важко передати, це треба відчути. Це щось вище, емоційне-в цьому таки найбільша майстерність Tommy – так передавати емоції. Ця подія була своєрідним проблиском світла. Адже вона надихнула і дала сили працювати та розвиватися. Концерт приніс радість, захоплення і справжнє щастя. Як світанок і новий день приносить надію на краще.




Немає коментарів:

Дописати коментар