Вбивці старовини

Автор фото

… Мовчазні охоронці будинків. Ці кам'яні леви бачили більше, ніж будь-хто у світі. Перед їхніми очима творилося нове життя і руйнувалося старе, вже таке їм рідне і близьке. Вони народилися не в цьому столітті. Леви-представники видатної епохи. Тихі свідки справжньої величі і розкоші цих старовинних архітектурних пам’яток. Здається, лише їм досі цікава і небайдужа доля будинків, які повільно і боляче розсипаються.  Ці кам'яниці живуть своїм життям. Вони останнім часом тяжко дихають і не витримують натиску сучасності, яка хоче стерти їх з лиця землі. Цей вже древній організм щоразу намагаються оновити, встановити якусь деталь, додати щось нове. Тільки от чомусь ніхто не задумується над тим, що самі ж заражають це єство вірусом, який повільно руйнує всю систему загалом.
… Заходиш в дворик і відчуваєш важке дихання цих старовинних стін. Він ще живий, цей будинок, він ще готовий стояти і приймати в свої обійми знедолених людей, які прагнуть тепла і затишку. Та, на жаль, ця оселя почувається чужою серед ансамблю інших споруд. Це століття-не його час. Все для будинку нове. Ці пафосні і сучасні будинки, які його оточують, позбавлені естетичної  краси.  Вони слугують прикладами жахливого несмаку і дизайну. В них немає нічого цінного і ба, гірше, вічного чи хоча би довготривалого. Вони можуть через декілька років розвалитися як картонна коробка, коли ж кам’яні стіни давніх будинків стоять незламно не одне десятиліття. Хто ж тепер будує такі жахливі будівлі? І навіщо? Сучасність вбиває все живе і ті оселі зараз мертві. Лише старі будинки ще дихають, ще подають ознаки життя.
Хто ж ці загарбники минулого? І чому вони стають такими руйнівниками? Це прогрес і його послідовники. Вони намагаються будь-яким чином помістити в старий організм щось сучасне, таким чином ще більше його пошкоджують. Ці євровікна - ракові пухлини на тілі будинку. А численні ремонти? Знесення стін, заміна натуральних  матеріалів на штучні і неприродні-це все тяжка вірусна хвороба, яка призведе до загибелі.
Львів може слугувати якнайгіршим прикладом знищення історичних будівель. На перших поверхах давніх будинків роблять магазини, ресторани, кафе і тим самим руйнують як і фасад, так  і основу, фундамент. Компанія, яка працює над створенням незвичайних кафе, займає чимало приміщень в історичному центрі. Не зважаючи на те, що змінювати нічого не можна, вони легко і безкарно знищують фасади, фундаменти, архітектурні елементи. Заради отримання найвищого прибутку вони не гребують нічим, і в тому числі архітектурою. Аби лише дизайн був новомодний і стильний. Так і зникають пам’ятки, втрачається і помирає історія.
Усі ці ресторани і кафе аж ніяк не вписуються в ансамбль історичного Львова. І замість того, щоб прагнути відновити старовину (а це може бути також модним), вони лише стирають з лиця землі чергові будинки. Ситуація стає катастрофічною. Які лишень не придумують махінації і системи аби отримати ласий кусок землі. На якому ж розташована чиясь оселя, вік якої сягає десятиліть. На площі Міцкевича височіє сучасна будівля відомого банку. Модерна, стильно побудована, вона аж ніяк не гармонійно співіснує поряд з іншими будинками. Раніше на цьому місці були дві історичні будівлі - будинок під номером 9 і 10. Дім № 9 відомий тим, що 120 років тому у ньому знаходився магазин світильників Рудольфа Дітмара, який першим у світі почав виробництво гасової лампи, винайденої у Львові. Любителі музики пам'ятають магазин "Мелодія", де до середини 90-х років купували вінілові платівки.
Не менш відомий у Львові будинок №10 було збудовано на початку XIX століття. 1912 року в приміщенні відкрили кінотеатр "Байка", потім "Геліос". За радянських часів тут теж був кінотеатр ім. Івана Франка, в якому крутили старі фільми. 1996 року будинок на площі Міцкевича, 10, а точніше його руїни, були куплені банком, який побудував там своє нове приміщення. В результаті ми отримали сучасну споруду, яка непривабливо стоїть осторонь загальної атмосфери історичного центру. Залишається лише сподіватися, що таких випадків буде щоразу менше або краще взагалі не буде.

Все ж знаходяться шанувальники старовини. Вони навіть намагаються реставрувати певні архітектурні елементи, повертати оселі життя. Таких людей цей будинок любить. Вони заліковують його рани, які завдали вже сучасники. У Львові є чимало таких прикладів, зокрема польські і німецькі реставратори, які відновлюють історичні вхідні брами, докладають чимало зусиль аби повернути їм колишній вигляд. Вони ремонтують сходові клітки, дерев’яні двері. Реставратори клітинку за клітинкою лікують ці будівлі і їхню основу. Вони своєю важкою працею показують, що результат таки вартий затрат сил. Пройдіться лишень історичним центром і ви однозначно побачите наслідки їхньої якісної роботи - вулиця Дорошенка, площа Соборна, площа Ринок… Ці люди бережно ставляться, підбирають матеріали, підмальовують, відновлюють. Вони лікарі цього хоча і старого, але могутнього організму. Реставратори видаляють ракові пухлини і дають шанс на довгу старість. Але чи потрібна вона? Чи не краще просто померти, даючи шанс цим молодим, новим і модним будинкам? Адже, будівля зостається наодинці з цим невідомим йому сучасним світом. Лише беззвучні леви, його вірні супутники, залишаються поряд з ним,не зважаючи ні на погану погоду, ні на зміни, ні на нове століття.

Щастя *_*

Акустична програма групи ТНМК у Львові.. Це чи не найкраща подія за останні декілька місяців. Скажу щиро- я була по-справжньому щаслива. І пропоную свій маленький репортаж.

Вечір понеділка, філармонія. Початок тижня чи точніше його вечір обіцяє бути хорошим. Особливе місце, чудова акустика- все це лише цьому сприяє. Людей багато, але перші ряди не дуже зайняті (ці місця були дорожчі), балкон же повністю заповнений. Після перших кількох пісень Фагот пропонує "балкону" спуститися вниз. Я, як і чимало відвідувачів, скористалася такою нагодою і в результаті сиділа в перших рядах і насолоджувалася музикою "Танків". Перші враження від початку концерту-це геть не акустична програма :) Драйв, енергія мене змушували підспівувати і просто хотіли підірвати з місця. На жаль, в філармонії такого робити не можна :)
Зі слів Фагота і Фоззі, це вперше вони виконують таку велику акустичну програму, зокрема в ній є багато ексклюзиву- пісні, які дуже рідко виконуються або й взагалі ще їх публіка не чула. Головна перевага -це те, що музиканти можуть грати те, що захочуть, що їм подобається. Найголовніше те, що й публіці це також подобалося. Акустична програма у виконанні ТНМК- це справді чудово, добре, якісно, емоційно, круто. Фагот знову зіграв на фаготі пісню "Пливе човен", лунали вже так добре  знайомі, але приємні і улюблені ноти пісень: "Забув", "Чашка", "Темно", "Проїхали". Львівська публіка почула прем'єру пісні, яка ще назви не має, але думаю, що точно стане популярною. Взагалі, усе, що пише ТНМК-це круто, в них немає композицій, які є гірші, яких слухати можна менше. Є лірика, є драйв, є веселе, є сумне. Вони не штампують пісні і не пишуть щось "аби було". За це, напевно, я їх і люблю. О так, я таки люблю цю групу, хоча і не слухаю їх щодня, не відвідую кожен концерт, але люблю. Це мені щось близьке і рідне.
На концерті я вперше за останні декілька місяців відчула справжнє щастя- виконання пісні "En automne" принесло мені море задоволення, я сиділа з щирочезною усмішкою і справді щиро раділа, як ніколи у житті. Я навіть підспівувала, байдуже, що французької не знаю :) Було неочікувано приємно почути "Вода". Це ж такі пісні,що їх, здається (якщо я не помиляюся, звісно) почути на концертах Танків зараз не можна, а тут такий неймовірний сюрприз. Та взагалі усі пісні були вдало підібрані і ця програма однозначно неперевершена. Ще одним приємним моментом була  підтримка кримчан, яка неодноразово лунала зі сцени. Що ж, можу лише сказати величезне ДЯКУЮ за такий концерт. Був ще біс: "Сюзанна", "На дачу" і просто енергійна улюблена "Файне місто Тернопіль". Люди скакали (в філармонії!), раділи, сміялися, співали. Це було щастя, просте щастя!...
Декілька фото.