Шоста година вечора. Біля Жовтневого палацу в Києві повільно збираються молоді люди з гітарами. До концерту одного з найкращих акустичних гітаристів світу залишилась година. Та шанувальники музики уже терпляче чекають біля входу, обмінюючись думками і очікуваннями на вечір. Такої концентрації гітаристів в одному місці, мабуть, давно не було. Чимало молоді почали приїжджати до столиці ще зранку. Гуляючи по місту, вишукуєш очима хлопців з гітарами і думаєш, чи йдуть вони на цей концерт, чи ні. В центрі чимало афіш, в метро також. Та чи знає пересічний мешканець міста про цього музиканта? Доволі сумнівно.
На цей концерт
зібралися справжні шанувальники акустичної гітари і віртуозної гри. Повільно
починають пускати людей, охорона перевіряє всі речі - безпека понад усе.
Хлопців з гітарами також пропускають, ба більше, навіть у зал. Хоча за усіма
правилами-це заборонено. Та сьогодні такий вечір, що уже й навіть не зважають на чергового власника
цього популярного музичного інструменту. Зайнявши своє місце на балконі,
терпляче чекаю. Нерви натягнуті як струни - цієї події чекали з нетерпінням,
адже приїзд Tommy Emmanuel в Україну - це щось на грані фантастики. І виявилося, що таки це таке можливо. І ось
Він появляється на сцені під бурні аплодисменти. Неймовірна енергетика одразу
наповнює зал. І Tommy починає грати. Усе внутрішнє єство радіє, як немовля.
Бачу щасливі обличчя відвідувачів. Під час перших хвилин досі не можеш
усвідомити, що це насправді не сон, а реальність. Ось Tommy грає всім відомі та улюблені
композиції. Це слухати-неймовірна, неземна насолода. Зал вибухає оплесками під час пісень декілька
разів. Схоже, що ніхто не в силі стримати своїх емоцій. А людей тут неймовірно
багато. Всі, хто прийшов сюди-об’єднані любов’ю
до музики, хоча і відвідувачі різного
віку, і статусу, і мови, і з різних міст. Та такої спільності людей, які з
таким захопленням слухають віртуозну гітарну гру, ще не доводилося бачити. Як
Tommy зумів так об’єднати людей? Його секрет-в щирості і неймовірно –
незабутній майстерності володіння гітарою. Так вивчити цей інструмент, здається, простій людині неможливо. Голослівно скажу, що Він – бог акустичної гітари. І
тут навіть сумнівів не виникає. Tommy творить з гітарою таке, що й уявити не
можна було. Він за допомогою струн розповідає цілу історію. Кожна композиція-це
окрема оповідь про ціле життя. Цікавим ж той факт-що заздалегідь Tommy не має
плейлисту. Тобто, ніхто не знає, які саме композиції він буде грати. В цьому і
родзинка та незабутність кожного концерту. Багато композицій більше ніде, окрім
живого концерту не почути. Саме у Києві пролунав кавер на пісню Johny Cash-Hurt. Це узагалі щось неочікувано –
шикарне. Адже так виконати цю пісню, як це зробив Tommy – це не можна описати
словами. Це треба відчути. Як і "I still can’t say goobye"- пронизує до кожної струни душі.
Ти відчуєш усі емоції -від захоплення,
до буквального заціпеніння від щастя чути це вживу і до сліз від проникливості
і неймовірної сили. Це треба вживу
бачити, слухати і неодмінно побувати .
Складається
враження, що цей музикант народився
одразу з гітарою руках. До речі,
професійної музичної освіти він так і не отримав. Та майстерність гри
неперевершена. А акторська гра! А спів. Ще його особливі «фішки», свого роду
загравання з публікою. Він може змінити улюблені композиції до невпізнання, але
так вони все одно звучатимуть краще. Це шоу, це цілий перфоменс - де всі ролі
виконує одна людина-оркестр - Tommy. І виконує бездоганно. Його пальці ковзають
по гітарному грифі так, як художник швидкими мазками творить свою картину.
Такими яскравими фарбами і швидкими рухами Tommy творить справжнє мистецтво
гітарної гри. Тут не бракує ані лірики, ані ро́ку. Моментами він так натягує
гітарні струни, що здається, немов вони буквально вибухнуть у його руках і
розірвуться на маленькі частинки. Та цього не стається і Tommy продовжує свою
шалену гру. Це концерт, коли під час певних композицій люди готові зіскочити з
місць і стрибати під ритм, а під час інших-завмерти від проникливої лірики. Він
виконав програму-максимум і таки точно залишив частинку себе у Києві.
Про
що ще можна сказати, коли під час бісу Tommy заграв
композицію "What a wonderful world" і весь зал стояв і мовчки слухав. Усі
завмерли і спостерігали лише за його
струнами. Найбільше вразили двоє хлопців, які стояли неподалік і підспівували.
Такого захоплення і емоційності на
обличчі не побачиш просто так. Сила, яка об’єднала кілька сотень слухачів-
Tommy Emmanuel і його гітара. Це концерт, про який згадувати будуть відвідувачі
лише з приємними спогадами не один рік.
Словами цю музику важко передати, це треба відчути. Це щось вище,
емоційне-в цьому таки найбільша майстерність Tommy – так передавати емоції. Ця
подія була своєрідним проблиском світла. Адже вона надихнула і дала сили
працювати та розвиватися. Концерт приніс радість, захоплення і справжнє щастя.
Як світанок і новий день приносить надію на краще.
