Порто Франко Гоголь Фест - нове дихання Франківська

Порто Франко Гоголь Фест вперше відбувався на території Франківська з 8-го по 12-те червня. Мені вдалось побувати два дні на цій події. І мій короткий звіт про це.
Фест насичений всякими івентами - я встигла попасти на виставу "Вертер", послухати лекцію від Влада Троїцького, попасти в художній музей і в Друкарню, ввечері відривалась під Panivalkova, плюс встигла потрапити в Палац Потоцьких. Одразу зазначу, що як для масштабів Франківська - це дуже крута подія, та й узагалі 5-денний фест - це серйозний левел. Вражає кількість вистав, виступів, при чому не лише з України, але з-за кордону. Кожен міг обрати, що хотів, чи піти на короткометражки від Wiz-Art, чи піти на круту виставу перелік їх був чималий, або пройтися в Друкарню і дивуватись сучасному мистецтву.
Мене вразила лекція Влада Троїцького. Сидіти буквально в декількох метрах від нього і слухати його-одне задоволення, при чому він говорив дуже багато актуального і що мене зачіпало. Людина насправді дуже відкрита, і хочеться з ним ще поспілкуватись.
Захопила моновистава "Вертер" від Драматичного театру міста Магдебург режисера Maik Priebe. Я цю книгу Гете читала уже двічі, і вона мені дуже близька. Але те, як втілив усі емоції і переживання один актор в виставі- заслуговує окремих аплодисментів і похвал. Це було дуже хороше втілення тексту Гете в театральній постановці, а перевтілення актора захоплює. Одним словом - крутизна.
Приємно втішив виступ Panivalkova - вони такі милі і няшні. В них гарне жіноче тріо, веселі тексти, чого тільки варті пісні "Истеричка" і "Crazy Nikita". Плюс звук був хороший. А народ собі відривався, вони зацінили цю музику, ну а я просто стояла і раділа від їхнього концерту і текстів.
Здивувала "Друкарня", з'явилось відчуття немов я попала знову в Пінчук Арт Центр - таке ж незрозуміле мені сучасне мистецтво. Але сам факт наявності такого простору для Франківська багато що означає.
Неприємно вразив Палац Потоцьких- розбиті будівлі, сміття і занедбана територія.
Загалом же, фест - дуже крута подія. Незрозуміло мені досі, чому обрали Франківськ (хоча я і слухала Троїцького і як слоган - Франківськ місце сили). Я не бачу в цьому місті ніякого потенціалу, тут люди не готові до такого, та й саме місто не вартує такої крутої події. Так воно потрохи розвивається - "Тепле місто", Urban Space, Urban Radio, різні ініціативи для велосипедистів. Для мене особисто - це місто одноденка-побачити, розчаруватись, забути. Так тут є хороші кафе з адекватними цінами, є цікаві книгарні, але не більше. В це місто не хочеться вертатись. І це я кажу після третього мого відвідання Франківська, який щоразу викликає все ж негатив. Але кожному своє, можливо, я помиляюсь і скоро Франківськ стає туристичною меккою. Все в житті можливо :)
Ну і звісно, фоторепортаж.

Виставка в художньому музеї. Равський і Костирко

 Дощ падав як і в п'ятницю, так і в суботу весь день.

 "Друкарня" - культурна платформа

 Показ WIZ-ART в "Люм'єрі"

 Лекція Влада Троїцького

 Моновистава "Вертер"

 Виступ Panivalkova

 Екопрограма на території Палацу Потоцьких

Залишки Палацу Потоцьких в Івано-Франківську як місце для зйомок страшного фільму

          Цей пост-суб'єктивне враження, описую те, що побачила і що сильно вразило.
          Днями в Франківську відбувався фестиваль Порто Франко Гоголь Фест. І я вирішила, що цю подію не можна пропускати. То ж купила квитки і з очікуванням на щось хороше поїхала в Франківськ. До слова, це була моя третя поїздка в це місто. Хоча я його і намагалась добре сприйняти, але ні- я з Франківськом, певно не сумісна. Тільки я вийшла з вокзалу, мене одразу послали на три букви, просто так, тому що якомусь чоловікові це захотілось. Саме ж місто - негарне, його архітектура - дивна, божевільна і жахлива. Фасади будинків заполонили море вивісок, зовнішня реклама в Франківську - це узагалі окрема історія. Місто, люди, архітектура, реклама - мені усе тут не підходить, не подобається. І вкотре зазначаю, я тут уже втретє, а свою думку ніяк не можу змінити. Особливо після відвідин Палацу Потоцьких, на території якого відбувалась екологічна програма Порто Франко Гоголь Фесту. Це, звісно, круто, що такий фест намагається популяризувати якісь цікаві ідеї, проекти, але проводити деякі його події на майданчику розбитого Палацу - цього я не можу зрозуміти. Мене це вразило дуже сильно. Багато писати не буду, для своєї аргументації надам фото.
             Перше - Палац Потоцьких - це територія в центрі міста ( до ратуші йти 5 хв). Друге - будівлі цього маєтку - розбиті, немає скла у вікнах, обвалилась частково одна стіна, зламані ринви, вода стікає просто по фасаду. Вхід до цих будівель забитий дошками і зверху знак заборони входу. Третє-небезпека. Ззаду одного  будинків цього комплексу лежать шприци, а збоку картонна табличка з надписом "Обережно, шприци". Там гуляють батьки з малими дітьми, які все одно-все, що бачать, все хапають, банально батьки можуть не впильнувати за своїми дітьми. Плюс вікна цих розбитих будівель можна відрити і спокійно залізти всередину. Я не знаю, хто довів цей маєток Потоцьких до такого стану, але його, думаю, за законом треба судити. Добре, що фестиваль цю територію відкрив і показав людям. Погано, що вони не довели хоча б її до стану, аби там можна було гуляти, а не боятися. Принаймні мені здавалось, що десь зараз з-за кута вискочить хтось і буде лякати, як у фільмах жахів. Може це погода сприяла - хмарно і дощово, але ця територія на мене справила дуже похмуре враження.
Тому для підтвердження-фото.

 Така ось територія

А поряд -діти.

 Діти ходять, бавляться.

 А чекає їх ось це

FreddyMarxStreet

Це, мабуть, мій найбільш лаконічний допис. Концерт Макса в веганському кафе Green  28 квітня. Це шикарно. Це неймовірно. Це суттєво. Це акустика. Це улюблені пісні. Це нові композиції. 'Little little lion' покорив мене з перших акордів. Це дуже затишна атмосфера, коли зі світла-лише свічки, коли усі сидять на підлозі, коли до Макса буквально метр. Коли можеш підспівувати йому. Коли можеш просто сидіти і кайфувати. Коли акустична гітара проймає до усіх частин тіла. Коли тобі добре. Коли ти забуваєш, що існує ще щось, окрім цього виконавця, окрім його голосу і окрім його гітари. Це без слів. Лише слухати вживу в такій інтимній атмосфері.
Лише фото, щоб передати настрій. Більше тут нічого не треба, лише вкотре переслуховувати його пісні.

Текст - група Орбіта

Два виступи текст-групи Орбіта з Латвії під час Форуму видавців. Я насправді не знаю, що писати, бо це треба чути. Дивні і дуже влучні тексти, дивний, але крутезніший звук, дивна, але натхненна атмосфера, яка виносить у космос. Це просто щось анріал і що потрібно обов'язково почути вживу. Повторюю ще раз, чуваки-ви дуже круті! Дякую за ці два виступи. Чекаю вашого повернення в Україну!
І, звісно, фото