Джазовий рай у Львові!

      

             Саме цими словами найкраще можна описати музичну феєрію, яка відбулась 19 травня на сцені PicassoJazzHall. Найкращий джазовий вокаліст США Dwight Trible, найкращий піаніст Нью-Йорка Joel Holmes, один із найкращих джазових барабанщиків України Ігор Гнидин, талановитий джазовий гітарист Євгеній Пугачов і майстер контрабасу Андрій Арнаутов- такий зірковий склад не міг не вразити кожного, хто побував на цьому концерті. А захоплюватись було чим-це справді висока майстерність кожного із музикантів, експресія, енергія і… надзвичайно сильний вокал Дуайта. Схоже, що він зумів оволодіти найтоншими струнами свого голосу і передав це публіці, яка буквально захоплено зустрічала кожну композицію шаленими оплесками.  Його якість виконання пісень, його здатність з низької ноти легко витягнути високу просто стали найбільшим щастям вечора. Цей вокал можна слухати і насолоджуватись дуже довго, і це точно не набридне.

            Та виділити лише Дуайта було б цілком несправедливо. Адже кожен з музикантів грав на високому і якісному рівні. Головна партія час від часу переходила то до барабанщика, то до піаніста чи контрабасиста або гітариста. Запевню, що з цим завданням- вести за собою джазовий колектив, кожен справився на відмінно.

            Цікавим є той факт, що до вчорашнього концерту усі музиканти раніше не грали разом, лише провели саунд-чек перед виступом. Тому рівень імпровізації був якнайвищий. Вразило те, як органічно музиканти з різних країн і міст поєднались у такому сильному джазовому квінтеті.  Вони легко «ловили» ту хвилю і той настрій, який задавав вокаліст чи барабанщик, контрабасист, піаніст.

            Цей концерт нагадав мені море- бурхливе і водночас спокійне. Як день у день хвилі то піднімаються, то настає штиль, так і цей виступ- то набирав сили, енергії ( про шалені партії барабанщика Ігоря Гнидина  можна лише згадувати з захопленням), то повільно спадав і ставав ліричним ( Joel Holmes –віртуоз піаніно ). Якщо ж кількома словами описати цей концерт, то це  було неймовірно шикарно і неповторно. Тут насправді текст зайвий, адже це потрібно просто побачити/почути/відчути.          

            Чи не найкраща фраза вечора, сказана Дуайтом :  «Thank you for letting me be myself (Дякую, що дозволили мені бути собою).»

            Цілком очікувано, що музиканти не могли просто так покинути сцену, тому двічі вийшли на біс. Загалом пролунало близько 12 композицій.

             «Don’t explain»,- співав Дуайт,а й справді, що тут ще пояснювати?....

Photo HERE 

And THERE

..Я щаслива, ти щасливий.. (Сергій Бабкін у Львові)

Отже, я таки потрапила на концерт Бабкіна, не без проблем звісно, але потрапила, як  журналіст. І це, як виявилося, не було аж так погано, як я очікувала. Тому  моя думка про концерт Сергія Бабкіна з презентацію альбому «Сєргєвна». 

Найперше що я можу сказати- рік після концерту Брюсселю збулась моя мрія-побувати на концерті Бабкіна. І все ж він таки шикарний. І як я писала нотатки протягом концерту- Бабкін and Co феєричні :)

Весь концерту- це була зміна від ліричних до енергійних пісень. Мене це дуже вразило, як можна після «Смесь» заспівати ніжну, мелодійну «Недотрога»? Так швидко перейти від одного стану в інший? Та найбільше мене вразило виконання пісні «Политика». Бабкін просто підірвав зал, скакав, мікрофон лежав на сцені, зал співав «Полюби политика»- це насправді було найсильніший енергетичний момент концерту.  І після цієї пісні - «Прилетай»- при чому лірика виконана чисто і якісно. Взагалі про лірику-це окрема тема. Тобто, моє спостереження таке- Бабкін- це поєднання ро́ку і мелодійності, але яке гармонічне поєднання! Він здатен виконати і енергійну, і повільно пісню однаково чудово і добре. І саме це вражає приємно. А про саму лірику-це в нього на найвищому рівні. Спостерігати, як він віддається музиці, сцені і словам- незабутньо. Таке враження, що він опиняється десь у своєму світі і отримує насолоду від всього дійства, яке відбувається на сцені.

Відчувалась сильна підтримка і енергетика публіки, буквально всі пісні слухачі сприймали бурними оплесками. Коли починались перші акорди деяких композицій, то зразу ж з залу лунали захопливі вигуки.

Взагалі, усе шикарно. Ще хочу сказати, що прозвучали 3 україномовні пісні-«Ще осінь зовсім молода», на біс –«Хмари» і «Злива». І за це я хочу окремо подякувати! Це було просто неймовірно!

!!!Notice, please. Єдине, що я хочу ще написати- це про слухачів/відвідувачів/глядачів концерту з фотоаппаратами. Якщо ви вже фотографуєте концерт, то будь ласка, робіть це без спалаху! Або принаймні тоді, коли буде більше світла на сцені і це не буде аж так яскраво. Бо чорт забирай, ви щонайменше заважаєте людям, які прийшли послухати концерт. Для фото є фотографи і це їхня робота. Тому, будь ласка, поважайте людей, які сидять в  залі. Я бачила так звані «результати» цих фото з спалахом з балкому/з кінця залу. Це жалюгідно і можна просто видалити,а не хизуватися усім, що ви маєте фото з концерту. Дякую, що почитали цю думку.

Відео: Ще осінь зовсім молода
           Злива

Так як я була лише як журналіст, фото по-суті нема, лише ось декілька.

"Камон мен, давай без імен..!"

     ..Чомусь саме ці рядки, прочитані Сергієм Жаданом на його поетичному вечорі у книгарні "Є" мені згадуються найбільше. Можливо, тому що саме цю поезію він начитував під музику  "Собак в  космосі" у червні минулого року у Львові? Не знаю, але для мене творчість цього поета розпочалась саме із виступу разом із "Собаками в космосі". Мені чомусь поезія разом із музикою набагато краще сприймається. Та зараз мова не про це. Отож, вівторок, 17.00, книгарня "Є", подія анонсована, як представлення збірки Сергія Жадана "Вогнепальні і ножові". Хоча ця збірка " з'явилась у світ" і ще минулого року, тим не менш протягом поетичного вечора прозвучали  зовсім нові поезії, поезії із збірки "Вогнепальні і ножові", і декілька  віршів з попередніх збірок.
     Особисто мені було цікаво спостерігати, як Сергій читає поезії, як жестикулює і як це все сприймає публіка. До речі, людей зібралося досить таки багато і вразило те, що коли Жадан читав поезію, то панувала тиша, така тиша, завдяки якій найкраще сприймались його вірші. Ну але що тут говорити? Це треба слухати. Я взагалі не вмію про поезію говорити. Бо як? Це ж кожна людина по-різному розуміє/сприймає один і той же текст. І кожен вкладає в це якийсь сенс, про який автор навіть міг не думати. Лише можу додати, що для мене Жадан в прозі-зовсім інший. Так! Мені дуже сильно подобається його проза, зокрема "Біг Мак та інші історії"-вибрані оповідання. Бо от те, про що він пише, це і є щось таке живе, сьогоденне. Мене навіть іноді вражає ось ця влучність, якою він описує життя. Лише хочу додати фразу із  "Атласу автомобільних доріг України" - "Натомість про справжнє життя вичитати в книжках було неможливо- справжнє життя було поруч і його потрібно було проживати"..

P.S. На сайті ТСН Сергій веде свій БЛОГ . Раджу почитати
P.P.S Сергій Жадан і Собаки в космосі виступлять вкінці серпня на фестивалі ЗАХІД . Не пропустіть цієї нагоди!
P.P.P.S Пост сьогодні вийшов якось лише про одну людину, ну але тим не менш надіюся, що було цікаво читати.

Фото з поетичного вечора.

 

Сергій Бабкін у Львові!

У  Львові відбудеться презентація нового альбому Сергія Бабкіна, який має назву «Сєргєвна».
13 квітня, Театр ім. М. Заньковецької, 19:00.

КВИТКИ:

маг. "Наш Формат", вул. Братів Рогатинців, 24.
Щодня з 10:00 до 19:00.
На карті: http://g.co/maps/kjj6n

Схема залу: http://vk.com/topic-50615966_27801083

Купити квиток онлайн: http://kupibiletik.com/tickets/262/

Про альбом:

Усі треки альбому об'єднують щонайменше дві речі – всі пісні народилися після появи на світ доньки Сергія – Веселини, і всі пісні – про кохання. Як каже сам музикант, відколи народилася Веселина, він постійно знаходиться у стані закоханості і його «Інь» лізе назовні.
Це перший альбом музиканта, в якому нема навіть натяку на соціальні теми.

Цікаво, що музичним продюсером нових пісень Бабкіна став клавішник Океану Ельзи та один з музичних продюсерів останнього сольника Святослава Вакарчука «Брюссель» Мілош Єліч.

Швидше всього саме під час роботи над «Брюсселем», в якому так само брав участь Сергій, обидва музиканти знайшли спільні інтереси, які надихнули їх на подальшу спільну роботу.

Веб-сайт: http://sbabkin.com.ua

http://vk.com/babkin.lviv

"Крихітка" з електропрограмою

Зразу ж хочу зробити невелике зауваження- прошу сприймати цей текст лише як відгук, суб'єктивну думку.

    Отож, "Крихітка" у Львові, з електропрограмою- я просто не могла пропустити такої події. І як виявилося, що краще б пропустила. Але все по-порядку.
    Субота, 30 березня, 19.30 заходжу у клуб "The gas station", кажу, як завжди- акредитована преса, і тут виявляється, що ні сайту, ні прізвища фотографа немає. В мене невеликий шок- як так, акредитацію ж  нормально отримали, для чого і хочу представити доказ.

Сергій Вараниця - фотограф сайту muznews.com. 

    Тобто проблем не мало б бути, а тут я на вході "стирчу" щонайменше 10 хв і доводжу, що акредитацію все ж отримали, чому не має сайту в списку преси, чому не має прізвища фотографа (я ж мала бути лише як журналіст). Вони ж стверджують( відповідальні за пресу-наскільки розумію), що нічого не має, нам дали списки, вас там не має. Ще декілька хв то дівчина, то хлопець бігають туди-сюди, а потім знову підходять і питаються- "То вас двоє має бути?". А я про що вам вже 10 хв говорю???.. І тоді нарешті мене пустили. Ну, мабуть, кожен розуміє, що після такого "чудового" ставлення- настрій пропав повністю, якби я не хотіла справді почути "Крихітку", розвернулася б і пішла. До речі, Сергій так і зробив, він просто не прийшов- і правильно зробив.
    Отож, вирішила, що наступного разу я просто сюди не прийду. Бо все зробили з своєї сторони як преси, а вони не мали права так мене прийняти.
    Далі- стою під сценою, чекаю на "Крихітку". На годиннику 20.45- а гурту ще досі нема на сцені, натомість з'являються "Зелені сестри".
    Тут лише наведу цитату з твіттеру Каші Сальцової - "Саундчек "Зелених Сестер".Їх атональна фольк-індітроніка підриває психіку непідготовлених прибиральниць."
    Я можу лише підтвердити таке саме явище на концерті. Та знову ж це моє суб'єктивне враження.

Якщо не помиляюсь, то "Крихітка"  на сцені з'явилась десь аж пів 10.

     Про сам концерт

    Каша Сальцова- крута, без запечерень Її голос, манера поведінки-це просто щось унікальне, неймовірне і чудове. Але особисто мені здається, що електропрограма- це не те, що потрібно гурту. Чому я так думаю? Бо чула повноцінний виступ групи на фестивалі ЗАХІД, у серпні минулого року. І можу сказати, що тоді це була справжня "Крихітка", а вчора- щось більш як сучасне віяння і данина електроніці. Таке нове електронне звучання отримали такі пісні як "Пароль", "Рецепт", "Монета", "Все, що тобі потрібно", "Хлопчик для серцебиття". На біс - "Ти на першому місці" і  "Щось на зразок".

    Хоч насправді відвідувачам концерту це подобалось. І як кажуть - народ "перся" під таку музику. Я і близько не хочу сказати, що Крихітка погана чи щось таке. Просто думаю, що у більш такій роковій обробці- це була справжня, жива "Крихітка". До речі, Каша вчора пообіцяла, що закінчить з електропрограмою саме у Львові. Ну що ж, тоді це хороша новина.

P.S. Я знову хочу написати, що не мала ніякого наміру когось образити цим текстом. Це лише моя суб'єктивна думка і суб'єктивне враження.
P.P.S. Якщо Каша все ж прочитає цей текст, то- пробачте будь ласка, за те, що сліпила Вас спалахом. В мене іншого вибору не було.

Якщо комусь ще цікаві фото з концерту, то представляю їх Вашій увазі.